ЗАНІМІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. занімі́и. Стояла [Вутанька] в якомусь болісному занімінні, дивилась, як сиве дно щойно прорубаного рівчака поволі темнів, відтає (Гончар, II, 1959, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 231.