ЗАНІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Втратити здатність говорити, стати німим. [Кассандра:] Осліпнути я хтіла б, заніміти… Ох, се було б таке велике щастя! (Л. Укр., II, 1951, 266); Я занімів був із болю.. І мовчав я довгі, довгі роки (Стеф., І, 1949, 173); — Слово не може мовчати, не хоче, Бодай би й поет заніміти волів (Бажан, Роки, 1957, 277); * У порівн. Усі мовчали, як заніміли (Головко, II, 1957, 283); // На деякий час замовкнути (від переляку, здивування, захоплення і т. ін.). — Що то? що то? — питавсь Михайлик. — Цить! Татари! Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Гр., І, 1963, 346); Раптом десь всередині будинку заграв баян і почулася пісня. Бійці заніміли, вражені (Гончар, III, 1959, 147); // Перестати звучати, лунати (про звуки, мову і т. ін.). Тривога серце знай стискає, Мій крик у горлі занімів (Фр., XIII, 1954, 153); Мовчать квітки і день квітневий.., І спів пташиний занімів (Олесь, Вибр., 1958, 242); Голоси на кутку стихли, заніміли (Кос., Новели, 1962, 176); // безос. Темно в полі; в хутірку Змовкло, заніміло (Бор., Тв., 1957, 65); * Образно. Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (Рильський, І, 1960, 177).
2. Втратити чутливість, здатність рухатися; затерпнути. — То в мене все боліло, а то зразу захололо-заніміло… (Мирний, 111,1954, 131); Ноги без руху заніміли, набрякли; кістки пекло, як вогнем (Мур., Бук. повість, 1959, 235); // На деякий час зробитися нерухомим (від сильних переживань, горя, зворушення і т. ін.); завмерти. Дівчина припала головою до колін та так і заніміла, і якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Гр., І, 1963, 384); Учитель коло дошки: одна пучка вгору, рука з крейдою заніміла — напружено думає (Вас., III, 1960, 308); Хлопець занімів від здивування (Ткач, Арена, 1960, 107); * Образно. Серце в нього справді заніміло, душу полонила апатія (Дмит., Розлука, 1957, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 231.