ЗАО́ЧНИК, а, ч. Той, хто заочно вчиться в навчальному закладі. Коли я повернувся з сесії заочників, районна учительська конференція вже закінчилась (Збан., Малин. дзвін, 1958, 9); Скориставшись з канікул, заочників розмістили в студентських гуртожитках (Дмит., Наречена, 1959, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 237.