ЗАПА́ЛЕНИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запали́ти1 1-4, 6. Запалена хата стала пригасати, і на подвір’ї зробилось темно (Панч, Гомон. Україна, 1954, 132); Спочатку десятки і сотні, потім тисячі і мільйони людей, запалених ідеалами комунізму, йшли на штурм старого світу (Програма КПРС, 1961, 3); Бер ураз визвірився на мене своїми великими, запаленими безсонням очима (Кол., На фронті.., 1959, 64).
2. у знач. прикм. Який запалився (у 4 знач.); засмаглий. Він глянув на той камінь, де вона стояла, і знов наче побачив.. те гарне, хоч і запалене на сонці, лице (Н.-Лев., II, 1956, 169).
3. прикм., діал. Завзятий, пристрасний. Як кождий гуцул, дід Максим за молодших літ був запалений стрілець (Фр., VIII, 1952, 277).
ЗАПА́ЛЕНИЙ2, а, е. 1. вет. Хворий на запал (див. запа́л3). 2. розм. Те саме, що за́гнаний 2. На мокрих запалених конях Тарас та Кирило наздогнали гусарів далеко вже за хуторами (Ле, Хмельницький, І, 1957, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 241.