ЗАПАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. тільки док., перев. над чим. Почати правити, управляти ким-, чим-небудь, одержувати владу над кимсь, чимсь. В Варшаві Запанував над ляхами Понятовський жвавий (Шевч., І, 1963, 79); Ще більше влада гетьмана була обмежена за імператриці Анни.., коли при царському дворі запанувала купка німецьких вихідців (Іст. УРСР, І, 1953, 338); // Стати самостійним, незалежним; стати господарем. [Служебка:] Та вже скажи, як прийде час, що будеш ти на волі і над маєтками своїми запануєш, невже ти не подякуєш мені? (Л. Укр., II, 1951, 198); — Багаті зрівнюються з бідними, але влада не буде вже в руках багачів. Настав такий час, що й біднота запанувала! (Ірчан, II, 1958, 30).
2. перен. Наставати, наступати, встановлюватися. Він дуже любив хвилини, коли кінчається довгий день напруженої роботи і тиша на час запановує у великих скляних цехах (Собко, Шлях.., 1948, 6); Після трьох днів гризні.. в сім’ї знову запанувала згода (Вас., І, 1959, 379); В лісі вже запанували вогкі нашорошені присмерки (Панч, В дорозі, 1959, 33); Небагато їй [жінці ] треба, всього крихітку радості, щоб у її хаті запанувало щастя (Логв., Давні рани, 1961, 102); // Ставати переважаючим, витискувати, перекривати собою все інше. Дівчина чула, що блискуча постать Гордієва.. запановує у неї в душі (Гр., II, 1963, 31); Зараз в його серці не залишилось більше місця ні для кого. В ньому запанував всевладно образ Сашеньки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 40).
3. над ким-чим. Підкоряти собі, своїй волі, владі. Змалку йому довелося запанувати над селянськими хлопцями. Розумніший і сміливіший за інших, він і потім.. завсігди у своєму гурті верховодив (Гр., II, 1963, 44); Комсомольський секретар Петрова, справді, цілком запанувала над життям професора Трембовського (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 189); // ким, чим і над ким— чим. Повністю охоплювати, оволодівати (перев. про почуття, думку і т. ін.). Йоньку охопило те ожвавлення і доброта, яка запановувала ним завжди, коли добре вдавалося діло (Тют., Вир, 1964, 232); Князь почував, що життя без Софії стало для нього неможливим, і думка одружитися з нею запанувала над ним безповоротно (Л. Укр., III, 1952, 504); Голубенко важко зітхнув. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом, примусило покласти голову на білі поруччя (Епік, Тв., 1958, 257).
◊ Запанува́ти над собо́ю — заспокоїтися, перебороти хвилювання, стримати себе, оволодіти собою. Професор не знав, чи піддаватися свойому [своєму] гнівові.., чи запанувати над собою і обернути все в жарт (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 190); Стан Василя Максимовича, на жаль, гірший, ніж видалося Друзеві з першого погляду.. Стільки грізних симптомів.. Нелегко було Друзеві запанувати над собою (Шовк., Людина.., 1962, 85).
4. тільки док. Стати панівним, переможним, вирішальним, дістати де-небудь, у чому-небудь перевагу. Новий напрям думок прорветься наверх, ..запанує і надасть усьому свою відрубну ціху (Фр., XVI, 1955, 33); На Україні запанує лише пролетарська соціалістична влада! (Еллан, II, 1958, 221); У нашій країні цілком запанувала ідеологія нового, соціалістичного суспільства (Вісник АН, 5, 1949, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 245.