ЗАПА́РКА, и, ж.
1. Те саме, що запа́рювання. Планується механізація запарки грубих кормів, вивозки гною, транспортування кормів та закладання їх у кор-мушки… (Літ. газ., 19.XI 1953, 1).
2. Те, що готується запарюванням. З суміші квіток бузини, пелюсток волошок, потертої трави очанки, взятих по 1 чайній ложечці кожного, роблять запарку на 1 склянці кип’ятку (Лікар. рослини.., 1959, 111).
3. розм. Те саме, що запа́ра. — Скинула я горщичок… запарку заварила (Мирний, IV, 1955, 378).
4. перен., розм. Велике напруження, поспішність у роботі внаслідок невстигання. — Але ж самі бачите, яка запарка. А ще передову треба. На півгодини з Хомичем виключимося з вашого товариства (Головко, II, 1957, 562); — А в нас запарка, — признався Осадчий. —Голова йде обертом. Скоро посивію (Чаб., Тече вода.., 1961, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 245.