ЗАПЕВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ЗАПЕ́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАПЕ́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Здобувати певність, переконуватися у чому-небудь. Чим більш Остап придивлявся, тим більш помічав і все більше запевнявся, що попав у злодійське гніздо (Коцюб., І, 1955, 375); Впорядкувавши все й запевнившись, що робота під кермою січовика й козака закипіла та що для її виконання сил вистачає, Орися загадала собі ще пійти [піти] до отця Василя (Стар., Облога.., 1961, 64); [Сербин:] Я хотів запевнитись, чи ти справді так любиш мене! (Вас., III, 1960, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 249.