ЗАПЕРЕ́ЧЛИВО. Присл. до запере́чливий. Прісцілла хитає заперечливо головою і слабо всміхається (Л. Укр., II, 1951, 451); Юхим.. раптом звів голову й заперечливо похитав нею: — Не буде з того діла, Петре (Головко, II, 1957, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 250.