ЗАПЕТЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док., розм.
1.Зав’язатися петлею; зашморгнутися.
2. перен. Найнятися на важку роботу; узяти на себе які-небудь важкі обов’язки, потрапити в залежність від когось. Та це запетлювавсь на цілий рік (Сл. Гр.); // жарт. — Коли ти вже оженишся? — Якби хоч одна з їх [дівчат] скидалася б на тебе, уже кат його бери! Запетлювався б! (Мирний, III, 1954, 238).
ЗАПЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Почати петляти, рухатися звивисто, петляючи. Валка запетляла по тінях між деревами (Стельмах, І, 1962, 32); Запетляла блакитна ріка у лісах (Нагн., Степ.., 1958, 69); // перен. Почати плутати, ухилятися від прямої відповіді. З Павлом Скоробагатьком.. було нелегко розмовляти — він запетляв і так і сяк: мовляв, не може виділити паї без дозволу ніяк (Уп., Вірші.., 1957, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 251.