ЗАПЕЧА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запеча́тати. У закарваші капітанського мундира в Івана Петровича лежить аркуш паперу, згорнутий і запечатаний п’ятьма печатками. (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 6); // у знач. прикм. Дід ще довго стояв серед хати, ламаючи голову, який саме з двадцяти запечатаних млинів порушив заборону (Кир., Вибр., 1960, 287); * Образно. В очах у нього лежало щось скрите і запечатане (Коцюб., II, 1955, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 251.