ЗА́ПИС, у, ч.
1. Дія за знач. запи́сувати 1, 2. Лисенко.. доклав великих зусиль, щоб зафіксувати і зберегти для наступних поколінь історичні пісні та думи. Він виробив цілу програму їх відбору, запису та опрацювання (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 49); Фотоелемент у процесі запису звуку на кінострічку.. не застосовується (Курс фізики, III, 1956, 343); До зборні, до місця запису зібралося старе й мале (Гончар, Таврія.., 1957, 514).
2. Те, що становить письмовий виклад або результат записування чого-небудь на плівці, пластинці. Роблю потрохи записи, збираю матеріал, але дуже трудно мені: все тут [на Капрі] таке незвичайне, що нелегко звикнути до нього і зрозуміти. (Коцюб., III, 1956, 362); Професор.. читав якісь записи, зроблені олівцем на полях румунською мовою (Кучер, Чорноморці, 1956, 99); В темному склепі.., між забутих фондів, ти відкопав дорогий скарб-колекцію лірницьких планів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками у записах на вощані валки ще едісонівського фонографа (Вол.. Місячне срібло, 1961, 101); // тільки мн. Папери із записаними на них чиїми-небудь спостереженнями, думками, зауваженнями і т. ін. Набивав [Брянський] записами свій планшет і, всміхаючись втомленими очима, говорив Чернишеві: — Коли що трапиться зі мною, візьмеш, друже, оцей планшет у спадщину (Гончар, І, 1954, 103); // Плівка, пластинка із записаними на ній мелодіями і т. ін. В альбомах лежали симфонічні концерти, цілі опери, багаті записи народних пісень (Кучер, Трудна любов, 1960, 184).
3. розм., заст. Назва деяких офіційних документів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 254.