ЗАПИСНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для записування. Задовольнив почасти свою цікавість [в Алушті] та записав дещо до записної книжечки (Коцюб., III, 1956, 132); Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну (Рильський, Мости, 1948, 12).
2. розм., рідко. Те саме, що запеклий 4. Не спали тілько записні гуляки (Мирний, І, 1954, 330); Як рано міг він хвилювати Серця кокеток записних! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 255.