ЗАПИЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док. Почати пиячити. В установі «Кінь-копито» Гнат Коваль та запиячив (Біл., Зигзаг, 1956, 6); * Образно. Насамперед кинувся [Данько] на артезіанську, запиячив на радощах, як пияк (Гончар, Таврія.., 1957, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 258.