ЗАПЛЕСКА́ТИ1, ещу́, е́щеш, док. Почати плескати. Заплескали у захваті руки (Сос., І, 1957, 488); Він [М. Л. Кропивницький] вийшов — сотні голубиних крил, Зірвавшися, в повітрі заплескали. Здавалося, і мертві стіни зали Враз ожили, весняних повні сил (Рильський, І, 1956, 208); // перен. Почати поширювати плітки. Молодий Ярослав.. працював на млині, до якого впрягся, наче стара шкапа до водовозки. З цього приводу пліткарі заплескали на селі: «О, чули? Вже дорвався ковалів син до лежачої роботи!..» (Вол., Місячне срібло, 1961, 188).
Заплеска́ти в доло́ні — оплесками виявити схвалення кому-, чому-небудь або радість з якогось приводу. Настуся аж заплескала в долоні, аж очі заплющила (Н.-Лев., IV, 1956, 235); Я закінчив казку. Діти навколо мене заплескали в долоні (Сміл., Сашко, 1957, 228); — Наш директор, товариші, крім усього іншого, ще й скромна людина. — Браво! — заплескала в долоні Елеонора Степанівна (Збан., Малин. дзвін, 1958, 39).
ЗАПЛЕСКА́ТИ2 див. заплі́скувати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 262.