ЗАПЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заплюва́ти. Проминувши тісний, густо запльований соняшниковим лушпинням вокзал, вийшов [юнак] на привокзальну площу, озирнувся (Збан., Сеспель, 1961, 15); — І ходять же такі поміж людей, не биті, не запльовані на кожному кроці, не виваляні в багні на людське посміховище! — думалось Юркові (Козл., Ю. Крук, 1957, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 267.