ЗАПЛЯ́МКАТИ, аю, аєш, док. Почати плямкати. Заплямкає мати після обіду губами, Юрко вже й подає кухоль з водою (Н.-Лев., III, 1956, 288); Вона заплямкала припухлими зі сну губенятами, усміхнулась, прошепотіла: — Мама! (Мушк., Серце.., 1962, 283); Щось засопіло й заплямкало — істота почала їсти. На її зубах хрумтів якийсь овоч (Донч., III, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 266.