ЗАПЛІ́СНЯ́ВІТИ, ію, ієш і рідко ЗАПЛІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Вкритися пліснявою. Двері його [палацу] були наглухо забиті; шибки у вікнах.. поцвіли, запліснявіли (Мирний, IV, 1955, 16); За насінням, що зберігається, треба весь час наглядати, щоб воно не запліснявіло, не зігрівалось (Ол. та ефір. культ., 1956, 159); * Образно. — Ти тільки подивись, яке сонце надворі.. Знаєш, нічого нам у кімнаті сидіти, походимо по бульварах, а то ти скоро запліснявієш (Собко, Стадіон, 1954, 295); // перен. Перестати жваво реагувати на що-небудь, стати байдужим, отупіти. Ярами, коритами висхлих річок, лісовими нетрями, прикриваючись нічною темрявою, ..тікало од пана і панщини все, що не заплісніло в неволі (Коцюб., І, 1955, 335); — Хай глузують сухі люди, ті, в кого душа запліснявіла. А ми молоді! Ми все гаряче сприймаємо (Хижняк, Невгамовна, 1961, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 264.