ЗАПОВЗЯ́ТО. Присл. до заповзя́тий. Гаряче, заповзято, як і раніш агітував школярів, Валя почав умовляти товариша (Вас., Вибр., 1954, 228); Головний зоотехнік любив своїх щирих помічниць любов’ю спеціаліста, якому приємно бачити, як заповзято і самовіддано трудяться дівчата (Оров., Зел. повінь, 1961, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 268.