ЗАПО́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запо́внити. Це був Босфор — мета їхніх багатоденних мандрів: глибока, заповнена водою, ущелина між Руським і Мармуровим морями (Скл., Святослав, 1959, 134); Незабаром весь майданчик перед каменоломнями був заповнений мешканцями селища (Гончар, III, 1959, 93); Додому повернулась [Марійка] пізно з книжками і з зошитом, заповненим виписками (Донч., V, 1957, 422); Ці словесні пустотливі баталії вносили розрядку в клопітні дні, вщерть заповнені книжками, конспектами, лабораторною роботою (Рибак, Час.., 1960, 280); Узявши заповнений бланк і належну суму грошей, задоволений поштар покинув купе (Дмит., Розлука, 1957, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 270.