ЗАПОВІДА́ТИСЯ, а́ється, недок., діал. Передбачатися, обіцяти бути. М’ясниці того року були довгі, балів заповідалося багато (Фр., VII, 1951, 239); День був ясний, безхмарний, заповідалась спека (Гжицький, У світ.., 1960, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 269.