ЗАПО́ЛА, и, ж., діал.
1. Поділ жіночої сорочки. Дід і вкинув їй у заполу жменю жару… Баба одійшла трошки… а дай подивлюсь, що воно тут за жар в пелені. Коли подивилась, аж воно повна жменя грошей (Сл. Гр.).
2. Пола. Тихін витер лице заполою кожушка (Головко, II, 1957, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 271.