ЗАПОМО́ГА, и, ж., розм. Те саме, що допомо́га. Посварилася з Оленою, не схотіла Марійка в неї запомоги просити (Дн. Чайка, Тв., 1960, 81); Дуже дякую Вам за запомогу грошову (Мирний, V, 1955, 423); Ніяка запомога вже не прибувала в город Мирослав, обложений однокрилівцями з трьох боків, а з четвертого болотами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 272.