ЗАПОПА́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. запопа́дливий. Знав я запопадливість хоробливу, ощадність і безсердечність своєї матері (Коб., III, 1956, 214); Уперта Данькова запопадливість у цьому ділі [ловінні овець] була чабанам явно по душі (Гончар, Таврія.., 1957, 108); Всі підлабузнюються, всі виконують її найменше бажання, ладні порозбивати собі голови від запопадливості (Тулуб, Людолови, II, 1957, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 273.