ЗАПОРО́ТИСЯ, о́реться, док., розм. З силою ввігнатися в що-небудь. [Христина Архипівна:] Розрізала я [пораненому] штанину, дивлюсь — запоровся в ногу великий осколок (Корн., І, 1955, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 274.