ЗАПОРО́ХА, и, ж., розм. Порошинка, що попала в око. Запорохи чоловік Знести не може у очах (Фр., XI, 1952, 77); * У порівн. Волос був задоволений, що його слово попало, мов запороха, в око (Панч, II, 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 274.