ЗАПОЯ́СНИК, а, ч., заст. Кинджал. Обняла посестра побратима, тож лівиця щільно пригортає, а в правиці запоясник блиснув (Л. Укр., І, 1951, 393); Пані Баличина мовчки вихопила запоясник і всадила в спину Кособудського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 275.