ЗАПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Почати приятелювати, стати приятелями; затоваришувати. Ще в Новограді-Волинському Леся щиро заприятелювала з молодшою батьковою сестрою Оленою Антонівною (М. Ол., Леся, 1960, 54); Кирик у полку був наймолодший червоноармієць. З Валетом він заприятелював ще з першого дня (Панч, В дорозі, 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 278.