ЗАПРОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.. розм. Те саме, що пропа́сти. Яке де упало зерно при дорозі, Те скоро унівець стоптали прохожі, Або і без того воно запропало, Бо птаство голодне його подзьобало (Манж., Тв., 1955, 104); Від сина нічого не чути. Запропав, мабуть, у далеких світах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 280.