ЗАПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. Скласти протокол з приводу чого-небудь; // Записати, занести що-небудь в протокол. Після засідання обидві ухвали і запротоколював Геннадій Новиков кількома шифрованими словами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 600).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 281.