ЗАПРОТО́РЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до запрото́рити; // запрото́рено, безос. присудк. сл. Для очистки фашистської совісті його [Анрі-Жака] запроторено до табору (Ю. Янов., II, 1954, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 281.