ЗАПРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПРУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., перех., рідко. Те саме, що зага́чувати. — Ставки треба копати, — говорить Микола. — Нема такого колгоспу, де б не можна запрудити чи викопати ставок (Вишня, IІ, 1956, 296); З сьомої-восьмої години починався рух, і тисячі автомобілів враз запруджували розлогі асфальти (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 276); Народ запрудив усю вулицю — проїхати з трудом можна (Мирний, III, 1954, 287); Звечора перед форсуванням тисячі розбитих на команди бійців запрудили бериславський берег, роблячи останні приготування (Гончар, Таврія.., 1957, 600).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 282.