ЗАПРЯ́ГАНИЙ, а, е. Який бував у запрягу, якого вже запрягали Не вміє, кажеш, возить: та він уже тричі запряганий (Сл. Гр.); Від часу до часу підкидував [кінь] ..голівкою вгору; був, очевидно, ще молодий і мало запряганий (Коб., І, 1956, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 282.