ЗАПРЯ́ЖКА, и, ж. Те саме, що за́пряг 1. Старший лейтенант Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні. Кілька гармат у кінних запряжках їхали за ним, знімаючи куряву (Ле, Мої листи, 1945, 114); Вітер мчав, наче чукча на нартах із запряжкою в десять тисяч собак (Трубл., Лахтак, 1953, 57).
У запря́жці — в упряжі, в запряженому стані (про коней або інших тварин). Промчали через садок перепуджені коні в запряжці і без їздового (Гончар, І, 1954, 77); Виявилось, що в запряжці кінь дуже кульгав на передню ногу (Чорн., Потік. , 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 283.