ЗАПУЛЬСУВА́ТИ, у́є, док. Почати пульсувати. Антон відчув, що кров прилила йому до голови і гулко запульсувала у скронях (Ткач, Крута хвиля, 1956, 154); // безос. В ярках, під ніздрюватим снігом — зажебоніло струмками, ..під корою дерев запульсувало соками, на гілочках зарясніло бруньками… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 283.