ЗАПІ́ЗНЕНИЙ, а, е. Який запізнився. Ось заголосив плаксивим голосом дзвінок, оповіщаючи початок години, залопотіли в коридорі поквапні кроки якихось за-пізнених школярів (Фр., IV, 1950, 216); Хоч звістка може здатись запізненою.., але треба згадати, що листи з тих сторін не так хутко доходять (Л. Укр., V, 1956, 70); Їх душі заслухані в мову ланів збіжжя, у перекликування запізнених птиць (Круш., Буденний хліб.., 1960, 151); // Який настав, з’явився пізно. При рахіті відмічається запізнене прорізування зубів (Хвор. дит. віку, 1955, 125); Невчасний дощ, коли все погоріло, Хліба й сади, городина й трава, Нічого врятувати вже не в силі, А тільки землю тугою вкрива. Так і твоє запізнене кохання (Пера., II, 1958. 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 259.