ЗАПІ́ЗНІЙ, я, є. Надто пізній; пізніший, ніж треба. — Рятунок був уже запізній, а поки минула ще одна година, Ольга сконала (Фр., II, 1950, 316); Щоб не знати горя скрут І запізні жалі, Тут віддай любов і труд (У. Кравч., Вибр., 1958, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 259.