ЗАПІ́Й, по́ю, ч. Хворобливий потяг до алкогольних напоїв; період безперервного пияцтва. Піщани справді розпились, розледачіли.. Коли не на панщині, то в корчмі. Іржа не одного вже купав і в березині від запою… не помагає! (Мирний, І, 1949, 205); * Образно. Він копався в книжках, переглядав бібліотечні картотеки з географії, етнографії, діалектології та історії і робив виписки.. З цього наукового запою завжди витвережував його Владек (Іваничук, На краю.., 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 259.