ЗАПІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. запіка́ти. Вогнища були поза житлами і являли собою невеликі викладки з дрібного каміння.. Вони, очевидно, служили для виготовлення хлібного печива і запікання м’яса або риби (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 259.