ЗАПІ́ЛЬНИЙ1 , а, е, рідко. Стос. до запілля. Огей згадує часи запільної боротьби, втечі, повернення і, нарешті, після довгої кривавої боротьби — влада робітників (Досв., Вибр., 1959, 205); До Валі сходились всі ниті Запільних справ (Ус., І сьогодні.., 1957, 115).
ЗАПІ́ЛЬНИЙ2, а, е, с. г. Який знаходиться за полями, що обробляються, за нивами. Що ж до насаджень троянди і лаванди, то їх розміщують у запільному клину, оскільки вони залишаються на одному місці до 20 і більше років (Ол. та ефір. культ., 1956, 312); На запільних і прифермських ділянках люцерну можна сіяти весною чистим суцільно-рядковим способом (Хлібороб Укр., 7, 1964, 9).
ЗАПІ́ЛЬНИЙ3: Запі́льне вікно́ — вікно у давній селянській хаті, що знаходиться над полом. Як тільки сонце кидає в запільне вікно свої ласкаві промінчики, — я беру невеличке барильце з водою і приєднуюсь до косарів (М. Ол., Чуєш.., 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 260.