ЗАРА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., діал.
1. Порадитися, попросити ради. Увійшов [Нестор], мов янгол, в мою тиху кімнату.. Прийшов (знизився!) зародитись в одній математичній задачі, котрої не міг розв’язати (Коб., III, 1956, 81).
2. Допомогти собі. Оце я тепер дзвонар старий і вбогий, а колись не таким ходив. Та що згадувати? Гадкою не зародишся (Морд., І, 1958, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 286.