ЗАРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ЗАРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАРАЗИ́ТИ, ражу́, ра́зиш, док., перех.
1. Передавати заразу кому-, чому-небудь. [Орлюк]: Ви в нашому селі заражали людей коростою? [Вірський:] Так. Коростою, лишаями, трахомою… [Голоси з місць:] Він рятував нас від неволі! (Довж., І, 1958, 377); Кір, кажуть, дуже заразна неміч, то краще цього листа спалити, щоб ним Вашої дітвори.. не заразити (Мирний, V, 1955, 405); — Він тебе заразить, і за два роки в тебе теж провалиться ніс (Тулуб, Людолови, II, 1957, 241); Деякі дослідники спостерігали, що коли нематоду закопати в землю завглибшки на 1 м, то вона знову може вибратися в самий верхній шар грунту й заразити рослини (Шкідн. поля.., 1949. 10); // Насичувати повітря, воду і т. ін. чим-небудь шкідливим для здоров’я.
2. перен. Викликати схожий до свого настрій, почуття, передавати схильність до чого-небудь, захоплювати когось чим-небудь. Хоч сам Іван робив добре, але його вічне бурчання, квасне та якесь заспане лице, осовілі очі, — все те обдавало його якоюсь атмосферою лінивства, котра заражувала і обезсилювала других (Фр., III, 1950, 126); Від цієї жінки віє випромінююча радість життя, заражаючи все, що її оточує (Галан, Гори.., 1956, 136); — Що ж. Давай [грати], — погодився Дорош, якого заразила Джмеликова веселість (Тют., Вир, 1964, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 286.