ЗАРА́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який має здатність передаватися іншому (про хворобу). Ми мусили 11/2 місяця тримати карантин після заразливої хвороби (Л. Укр., V, 1956, 297); А що, коли справді Чіпаріу раптом занедужав.. А може, це й не проказа, а якась інша хвороба, ще страшніша, ще заразливіша? (Смолич, І, 1958, 88).
2. перен. Який легко переймається іншими, впливає на інших. Почин Рубіна заразливий. З усіх боків чути; «Тепер я! Я! Я! Я!» (Сенч., Опов., 1959, 7); Сміх був заразливий і враз спалахував то тут, то там (Гур., Друзі… 1959, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 287.