ЗАРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зароби́ти. Нема в мене тепер нічого, тільки два карбованці, зароблені в панів, то не знаю, чи оддадуть (Вовчок, І, 1955, 19); Я діставав книжки переважно від товаришів за те, що помагав їм у шкільних заняттях, а дещо купував за гроші, зароблені також із лекцій (Фр., IV, 1950, 243); // у знач. прикм. — Е, ні! Треба знати, Треба, дочко, лічить плату. Зароблену плату (Шевч., І, 1951, 315); Зароблений сухар краще краденого бублика (Укр.. присл.., 1955, 212); // у знач. ім. заро́блене, ного, с. Те, що хто-небудь заробив (у 1 знач.). То, бувало, не раз доводилося правити зароблене біля чужого порога, а це незароблена плата сама приходить у двір (Стельмах, II, 1962, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 293.