ЗАРОБЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок. Пас. до заробля́ти 1, 2, 4. Вони обидва були такі вже старі, що важко було розпізнати, хто з них вчений, хто чорнороб. Час немов стер з них всі подробиці побутової різниці, залишивши тільки те спільне, те людське, головне, що заробляється довгим трудом в ім’я добра аж наприкінці життя (Довж., І, 1958, 494); Насіння і добрива з висівних апаратів [в зернотукових сівалках] надходять через насіннєпроводи в сошники і разом заробляються в грунт (Хлібороб Укр., 4, 1964, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 294.