ЗАРОБІТЧА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до заробітча́нин. Знов осінні дороги зарясніли заробітчанським людом (Горд., II, 1959, 181); // Належний заробітчанину. Коли всі пішли з барака, він якнайтепліше закутався в свою заробітчанську одежину, бажаючи зігрітись і краще пожити хоча б у сні (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 263); // Власт. заробітчанину. Вісім років я поневірявся, куштуючи заробітчанської долі в кубанських станицях, в Новоросійську, Єйську (Ле, В снопі.., 1960, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 293.