ЗАРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАРОСИ́ТИ, рошу́, ро́сиш, док., перех. Змочувати росою. Довго бродив ланом [Грицько], не зважав на те, що по коліна зарошував себе (Ірчан, II, 1958, 79); Коваль втомлений, наче збитий, занудивши своє серце, заросивши сині шаровари, повернувсь додому та й ліг на лавці (Вовчок, Вибр., 1937, 220); На гору Олімпіада піднімалася напрямки й заросила халяви чобіт (Чорн., Визвол. земля, 1959, 194); // Покривати краплями чого-небудь. Раптом сльози спливають йому з очей і зарошують обличчя (Смолич, Мир.., 1958, 165); Ось уже чоло і піт заросив, до очей підкочується, сліпить… (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 296.