ЗАРУБЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Який зарубцювався. Повертаючись до бойових лав, товариш уже самими своїми міцно зарубцьованими ранами ніби говорив роті: — Ми з вами живучі, нас не так-то легко загнати в землю!.. (Гончар, III, 1959, 214); Нога трохи стухла, але ще була червона на місці зарубцьованої рани (Кучер, Голод, 1961, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 297.