ЗАРЮ́МСАНИЙ, а, е, розм. Із слідами сліз, змочений сльозами, розпухлий від сліз (про очі, обличчя); заплаканий. Івга тулить до себе зарюмсане лице Катерини, заспокоює її (Вол., Місячне срібло, 1961, 276); Ніколи не доводилося бачити Ліду зарюмсаною (Коп., Земля.., 1957, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 298.