ЗАРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., діал.
1. перех. і неперех. Організовувати, улаштовувати. Вона була би дуже радо зарядила сходини зо Славком зараз тоді, як поздоровіла, та тільки перебила їй у цім її тітка, що якраз приїхала до неї (Март., Тв., 1954, 427); Часто стрічалась вона з ним і кождим разом уміла так зарядити, що з її родини не був ніхто присутній (Коб., І, 1956, 108).
2. неперех., чим. Керувати, розпоряджатися, управляти. Казанцев заряджував танцями (Н.-Лев., III, 1956, 139).
3. кул. Приправляти чим-небудь (страву).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 299.