ЗАРЯДИ́ТИ1 див. заряджа́ти.
ЗАРЯДИ́ТИ2 див. заря́джувати.
ЗАРЯДИ́ТИ3, ряджу́, ря́диш, док., перех. і неперех. Почати часто повторювати що-небудь у дії, розмові і т. ін. — То все на макаронах сиділи, а це зарядили горох та горох (Гончар, Тронка, 1963, 268); — Своє зарядив [Левко], як молитву: юшку треба пускати не тільки з панів, а й з їхніх прихвоснів… (Стельмах, Хліб.., 1959, 620); // Почати безперервно йти (про дощ, сніг) або бути протягом тривалого часу (про мороз і т. ін.). Після Пилипа сніг упав. Морози жаркі зарядили (Мирний, IV, 1955, 183); — Теплих днів випало мало, — спробував виправдатися Вірний. — Дощі як зарядили… (Логв., Літа.., 1960, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 300.